Бібліотека Київського столичного університету імені Бориса Грінченка

Головна

Спрощенний режим

Посібник користувача

Бази даних

Електронний каталог бібліотеки- результати пошуку

Вид пошуку

Електронний каталог бібліотеки

Каталог авторефератів та дисертацій

Грінченкознавство

Рідкісні та цінні видання

Українська Аудіокнига

Мережеві ресурси

Наукові періодичні видання Університету

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=С794174244/2019/4<.>

Загальна кількість знайдених документів : 13
Показані документи с 1 за 13

Budzar, M.
The Family Archives as a Source for Estate's Daily Life Reconstruction on Left-bank Ukraine in 19th century = Фамільні архіви як джерело для реконструкції повсякдення панського маєтку в Лівобережній Україні XIX ст. / M. Budzar // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 4. - P5-11. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
панський маєток -- Ґалаґани -- фамільний архів -- Лівобережна Україна -- повсякдення -- мережа соціальних комунікацій
Анотація: У статті вперше розглянуто проблему вивчення документів фамільного архіву для реконструкції повсякдення панського маєтку на теренах Лівобережної України у просторово-часових межах XIX століття. Основою для розвідки було обрано фамільний архів роду Ґалаґанів, який презентував регіональну спільноту - українське дворянство козацько-старшинського походження. Для збірки притаманні високий рівень збереження документів, наявність джерел різних типологічних груп, що створені не лише Ґалаґанами, але й особами зі споріднених з ними фамілій впродовж імперського етапу історії України. Це дозволяє розглянути панський маєток як центр повсякденних практик української еліти у багаторівневій мережі соціокультурних зв'язків. Тому метою статті стало визначення значущості інформативно-змістового потенціалу архіву Ґалаґанів для аналізу й реконструкції повсякдення панського маєтку як осереддя господарчих і соціокультурних практик української еліти у визначених просторово-часових межах. Автор доводить, що за матеріалами архіву Ґалаґанів реконструюється кілька змістових пластів буденного існування не лише панського маєтку, але українського дворянства в цілому. Це: облаштування родинного побуту; взаємини між дворянською родиною, селянами, найманими працівниками; упорядкування господарства щодо історичної доби; усвідомлення мешканцями маєтку суспільних подій за його межами; відтворення стосунків всередині родини; оформлення інтелектуально-духовного середовища сільських маєтків українського панства. Кожен з цих зрізів повсякдення відтворюється як на підставі аналізу низки текстів однієї типологічної групи, так і шляхом зіставлення інформації з різних за жанровими ознаками джерел. Розгляд документів унаочнив той факт, що у повсякденних практиках господарів маєтку взаємодіяли приватна та публічна сфери. Результати дослідження сприятимуть вивченню історії повсякдення соціальних груп в Україні у визначеному континуумі, реконструкції біографії родини в контексті соціальної історії, розгляду панського маєтку в реаліях XIX ст. як оригінального історико-культурного феномену. Стаття ґрунтується на оригінальній авторській концепції
Дод.точки доступу:
Будзар Марина

Є примірники у відділах: всього 2 : ГП ЧЗ (2)
Вільні: ГП ЧЗ (2)

Знайти схожі

Nechepurenko, A.
General trends in military specialists' training of the Armed Forces of Ukraine: historical aspect = Загальні тенденції підготовки військових фахівців Збройних Сил України: історичний аспект / A. Nechepurenko // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 4. - P12-16. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
військова освіта -- військова кадрова політика -- Збройні Сили України -- курси підготовки та підвищення кваліфікації
Анотація: У статті проаналізовано сучасні тенденції підготовки військових фахівців як одного із пріоритетних напрямів реалізації військової кадрової політики і необхідної умови формування кадрового потенціалу збройних сил. На сучасному етапі розбудови українського війська виникла необхідність модернізації існуючої системи комплектування з урахуванням світових тенденцій у цій галузі. При цьому упровадження новітніх форм і методів навчання відбувається на тлі ведення бойових дій на Сході нашої держави, що передбачає пошук оптимальної моделі підготовки та комплектування ЗС України. Автор зазначає, що трансформаційні процеси в українському війську вітчизняні дослідники новітньої історії України розглядають у контексті відповідних Державних програм військового будівництва. Автором в історичній ретроспективі досліджено наслідки невдалих реформ українського війська протягом 1992-2012 рр., які з початком збройної агресії Російської Федерації проти нашої держави на тлі недостатнього наукового й правничого супроводу процесу будівництва ЗС України, продемонстрували не тільки загальні недоліки у системі підготовки та підвищення кваліфікації військових фахівців, але й т.зв. "законодавчі прогалини", які полягали у невідповідності запланованих заходів існуючій нормативно-правовій базі. Автор описує низку результативних методів щодо забезпечення укомплектованості первинних офіцерських посад, зосереджуючи увагу на цілісній системі курсової підготовки (підвищення кваліфікації) та експериментальній програмі "Курсів лідерства"
Дод.точки доступу:
Нечепуренко Андрій

Є примірники у відділах: всього 2 : ГП ЧЗ (2)
Вільні: ГП ЧЗ (2)

Знайти схожі

Soliar, I.
The Western Ukrainian Association of the League of Nations: the Ideological Platform, Activity at the Congresses of the League of Nations Union of Associations (1922 - 1924) = Західно-Українське товариство Ліги Націй: ідеологічна платформа, діяльність на конгресах союзу товариств Ліги Націй (1922 - 1924) / I. Soliar, O. Finogenov, L. Skoruch // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 4. - P17-22. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
Західно-Українське товариство Ліги Націй -- Союз Товариств Ліги Націй -- еміграційний уряд -- Східна Галичина -- Польська держава
Анотація: Західно-Українське товариство Ліги Націй (ЗУТЛН) – одна з провідних еміграційних організаційних структур західноукраїнських політичних діячів, створених з метою розширення впливу на міжнародному рівні екзильного уряду ЗУНР для вирішення проблеми державного статусу Східної Галичини. Товариство у 1922 - 1924 рр. виступало на міжнародній арені захисником національно-державницьких інтересів українців Галичини, пропагувало ідею відновлення української державності після завершення Першої світової війни. Мета статті - проаналізувати особливості створення товариства, його зовнішньополітичну діяльність, охарактеризувати ефективність роботи керівних органів ЗУТЛН, діяльність представників товариства у Союзі Товариств Ліги Націй (СТЛН), акцентувати на співпраці з політичними партіями Західної України.
Дод.точки доступу:
Finogenov, O.
Фіногенов Олег
Skoruch, L.
Скорич Лілія
Соляр Ігор

Є примірники у відділах: всього 2 : ГП ЧЗ (2)
Вільні: ГП ЧЗ (2)

Знайти схожі

Vyzdryk, V.
Agrarian legislation of interwar Poland: specificities of its implementation in Eastern Galicia = Аграрне законодавство міжвоєнної Польщі: особливості його впровадження в Східній Галичині / V. Vyzdryk, O. Melnyk, O. Muravskiy // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 4. - P23-28. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
Східна Галичина -- аграрне законодавство -- Польща -- міжвоєнний період -- реформи -- камасація -- парцеляція -- осадництво
Анотація: Реформування нормативно-правової бази аграрного законодавства Другої Речі Посполитої полягало в необхідності вдосконалення соціально-економічних змін в системі аграрного землеустрою. Важливим підґрунтям цього процесу мало стати створення належної законодавчої бази, яка, забезпечуючи непорушність приватної власності на землю, відкривала можливості для утворення та зміцнення фермерських господарств, сприяла б ліквідації безземелля і малоземелля. Реалізація законів 1919 і 1920 років в аграрному секторі відбувалася вкрай повільно, що змушувало шукати нових шляхів і підходів до його реформування. Зважаючи на складну політичну ситуацію у східних і південно-східних воєводствах, враховуючи вимоги політичних сил щодо реформування земельних відносин в інтересах селян, сейм ухвалив новий закон під назвою "Про виконання аграрної реформи", який набрав чинності в грудні 1925 р. Цей законодавчий акт визначав основні параметри реформування аграрного сектора аж до 1939 р. Незважаючи на те, що аграрне законодавство Польщі більшою мірою захищало інтереси великих землевласників, але в той же час сприяло створенню нових фермерських господарств, удосконалило механізм юридичного оформлення права на землю, що утверджувало цивілізовані ринкові відносини в економічному секторі. Окремі законодавчі акти (1923 р., 1928 р., 1932 р.) унормовували ліквідацію вузькосмужжя і черезсмужжя (камасація), що сповільнювали розвиток інтенсивного землеробства; регулювали орендні відносини в аграрному секторі, що сприяло його переходу на ринкові умови функціонування; дозволили проведення меліоративних робіт з метою оптимального використання потенціалу ґрунтів. Аграрне законодавство держави й політика уряду вкрай загострили національні і соціальні протиріччя в суспільстві. Прагнення Варшави до зміни кількісного співвідношення українського та польського населення на користь останнього, за рахунок переселення із польської етнічної території колоністів на західноукраїнські землі, які повинні були створити міцні господарства й стати важливою соціальною та політичною опорою влади - зазнали краху.
Дод.точки доступу:
Melnyk, O.
Мельник Олександра
Muravskiy, O.
Муравський Олег
Виздрик Віталій

Є примірники у відділах: всього 2 : ГП ЧЗ (2)
Вільні: ГП ЧЗ (2)

Знайти схожі

Wogu, J. O.
Audience Perception of Media Reporting of Separatist and Sectarian Agitations in Nigeria = сприйняття аудиторією засобів масової інформації про сепаратистські та сектантські агітації в Нігерії / J. O. Wogu, P. Ugwu // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 4. - P29-34. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
медіа -- аудиторія -- сприйняття -- сепаратизм -- сектантство -- повідомлення про конфлікти -- розбудова нації
Анотація: В історії Федеративної Республіки Нігерії, починаючи від отримання цією країною незалежності в 1960 році, неодноразово мали місце спроби порушення державної цілісності. Кожна з сепаратистських груп, від яких виходила така загроза, стверджувала, що федеративний уряд не представляє її інтересів. Зокрема більшість груп вважають, що інтерес їх представників недостатньо репрезентований при розподілі влади. У Нігерії діє демократична система управління з трьома гілками влади: законодавчої, виконавчої, судової. У країні є шість геополітичних зон для розподілу влади. Зони - Північний Схід, Північно-Західна Північ, Північно-Центральний Південний Схід, Південний Захід та Південь-Південь. Отже, 36 суб'єктів федерації є групами з різних зон з неоднаковою кількістю штатів. Зокрема, Північний Схід має шість суб'єктів, Північний Захід - сім, ПівнічноЦентральна зона - шість, так само, як Південь-Південь і Південний Захід. Однак Південний Схід має лише п'ять суб'єктів федерації. Нерівна кількість суб'єктів у геополітичних зонах спричиняє серйозні проблеми при розподілі влади в країні. Кожен суб'єкт федерації має трьох обраних сенаторів і ряд палат представницьких членів залежно від населення регіону. Це означає, що на Південному Сході менша кількість сенаторів та членів Палати представників. Їхні колеги з Північного Заходу мають найбільшу кількість представників. Такі зони, як Північно-Центральна, Північний Схід, Південний Захід та Південь-Південь матимуть однакову кількість сенаторів, але кількість Палати представників може відрізнятися залежно від кількості населення. Нерівномірне представництво впливає на просування законопроектів та пропозицій у Національній Асамблеї, які стосуються соціальних питань у кожній з геополітичних зон. Саме теза про те, що Південний Схід недостатньо представлений у Національній Асамблеї, може змусити людей цього регіону з підозрою ставитися до будьяких урядових програм. Населення регіону може вважати, що федеральна влада не захищає їх інтереси, а отже країна як така їм не потрібна. Усе це створює плідне підґрунтя для спекуляцій і частково пояснює, чому країна стикається з агітацією сепаратистів Південного Сходу, які тривалий час прагнуть відокремитись від Нігерії. Про такі агітації повідомлялося також у ЗМІ. У статті досліджується сприйняття аудиторією такої інформації. Авторами було проведене опитування 384 респондентів, а також проаналізовано дані описової та аналітичної статистики. Було встановлено, що більшість опитаних респондентів повідомили про високу частоту згадування в ЗМІ агітації за відокремлення. Результат також показав, що основними медіа-каналами їх розповсюдження були радіо, телебачення та преса. Респонденти сприймали повідомлення ЗМІ про агітацію сецесії як підтримку таких дій. Було також встановлено зв'язок між сепаратистськими повідомленнями медіа та сприйняттям цих ідей громадськістю. Серед практичних рекомендацій дослідники вказують на необхідність активізації механізму моніторингу змісту сепаратистських агітацій Нігерійським союзом журналістів задля мінімізації загроз національній єдності країни.
Дод.точки доступу:
Ugwu, P.
Угву Патрік
Вогу, Йосиф Олучукву

Є примірники у відділах: всього 2 : ГП ЧЗ (2)
Вільні: ГП ЧЗ (2)

Знайти схожі

Haiko, H.
The History of Industrial Oil Extraction in Azerbaijan (the 19th - beginning of the 20th centuries) = Історія становлення промислового нафтовидобутку в Азербайджані (ХІХ - початок ХХ ст.) / H. Haiko, V. Biletsky // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 4. - P35-40. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
історія нафтовидобутку -- Азербайджан -- етапи розвитку нафтогазовидобування -- нафтопровід
Анотація: Стаття присвячена дослідженням історії становлення нафтової промисловості Азербайджану. Простежено основні етапи розвитку нафтогазовидобування на Апшероні та внесок азербайджанських і українських інженерів у цю справу. Зокрема, автори аналізують внесок у освоєння нафтових покладів регіону промисловців та інженерів різних країн та національностей - гірничого інженера Миколи Воскобойникова, азербайджанських промисловців А. Мамедова, Г. Тагієва, М. Нагієва, М. Мухтарова, Ш. Асадулаєва, російських промисловців В. Кокорева, П. Губоніна, К.Зубалова, а також братів Нобелів, родин Ротшильдів, Рильських, Вішау, вірменських фінансистів й підприємців О. Манташева, М. Арамянца, С. Ліаносяна (Ліанозова), українських гірничих інженерів Конона Лисенка, Олексія Дорошенка, Семена Квітки. Показано, що наприкінці ХІХ ст. у Бакинському нафтовому районі була сформована потужна нафтова промисловість, яка тривалий час мала 2-е місце після США як за обсягами видобутку та переробки нафти, так і за інноваційним розвитком техніки та технології нафтовидобутку. Завдяки диверсифікації капіталів і участі фахівців, науковців і підприємців з різних країн вдалося не тільки забезпечити регіональні потреби Росії та сусідніх з Азербайджаном країн, але й вийти на більш широкі світові ринки гасу та інших нафтопродуктів. В цьому успіху підкреслено роль унікального на свій час нафтопроводу "Баку - Батум". Основний тягар величезної й різноманітної праці щодо створення одного з найпотужніших нафтопромислів світу дістався азербайджанському народові, який мав віковічні традиції видобутку, переробки й застосування нафти і який успішно продовжує ці традиції у ХХІ столітті.
Дод.точки доступу:
Biletsky, V.
Білецький Володимир
Гайко Геннадій

Є примірники у відділах: всього 2 : ГП ЧЗ (2)
Вільні: ГП ЧЗ (2)

Знайти схожі

Komar, V.
Eastern Europe in Polish Political Conceptions during 20-30-s of the 20th century = Східна Європа в польських політичних концепціях 20-30-х років ХХ ст. / V. Komar, I. Komar // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 4. - P41-46. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
геополітика -- Польща -- концепція інкорпорації -- федералізм -- прометеїзм
Анотація: У статті зроблено спробу проаналізувати роль і місце Східної Європи в польських геополітичних концепціях міжвоєнного періоду. Метою дослідження є науковий аналіз ідеології та політики федералізму й прометеїзму, що реалізувалися в політиці частини табору санації Польщі, який поділяв політичні погляди Ю. Пілсудського. Відповідно до мети поставлено завдання: дослідити роль і місце українського питання в східній політиці Польщі. У статті підкреслено, що протягом міжвоєнного періоду в геополітиці Польщі найбільше уваги приділялося східному напрямку. Польські національні демократи пропагували концепцію інкорпорації, що передбачала залучення до Польщі земель на сході з польською етнічною або культурною перевагою. Прихильники Ю. Пілсудського об'єдналися навколо концепції федералізму, за якою незалежна Україна, Литва і Білорусь мали утворити спільну з Польщею державу на зразок давньої Речі Посполитої. Поразка федераційної ідеї, що засвідчив Ризький договір 1921 р., дала поштовх до формування концепції прометеїзму Польщі. Від федераційної програми вона відрізнялася фактом існування Радянського Союзу й залученням в орбіту польських впливів національної еміграції не лише зі Східної Європи, а й із Середньої Азії та Далекого Сходу. У статті вперше в українській історіографії здійснено спробу комплексного дослідження концепції прометеїзму в зовнішній і внутрішній політиці Польщі; з'ясовано ідейні витоки й традиції східної політики Польщі, що стали складовими концепції прометеїзму, зокрема федераційної програми польських соціалістів; проаналізовано еволюцію ідеї прометеїзму Польщі в міжвоєнний період; запропоновано авторське розуміння специфіки становлення й розвитку міжнародного прометеївського руху, який під егідою Польщі об'єднав емігрантів з колишньої Росії.
Дод.точки доступу:
Komar, I.
Комар Ірина
Комар Володимир

Є примірники у відділах: всього 2 : ГП ЧЗ (2)
Вільні: ГП ЧЗ (2)

Знайти схожі

Krotofil, M.
Activity of the UNR Military and Sanitary Mission on prisoners' of war affairs in Germany (1919) = Діяльність військово-санітарної місії УНР для справ полонених у Німеччині (1919 р.) / M. Krotofil, I. Sribnyak, М. Sribniak // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 4. - P47-52. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
полонені українці -- військово-санітарна місія -- репатріація -- табір
Анотація: Актуальність статті обумовлена потребою розкриття основних аспектів діяльності Військово-санітарної місії УНР для справ полонених у Німеччині (1919 р.), головним завданням якої мало стати налагодження їх репатріації. Слід відзначити, що основною перешкодою для виїзду полонених українців стало посилення деструктивних політичних процесів на теренах колишньої Російської імперії - в першу чергу в зв'язку з приходом до влади більшовиків у Петрограді. Мета студії полягає у встановленні специфіки взаємодії Місії з таборовими громадами полонених українців, а також обсягів та характеру гуманітарної допомоги, яка їм надавалась. Встановлено, що Місія домоглась поліпшення умов перебування полонених в таборах шляхом передачі їм продуктів харчування, одягу й взуття, а крім того вона опікувалась й духовними потребами українців, влаштовуючи в таборах курси, виклади, театральні вистави, надсилаючи до таборів українські часописи та книжки. Також Місія здійснювала й санітарну опіку полонених, надсилаючи до таборів ліки й лікарський персонал. Її заходами були розроблені й маршрути та логістика процесу повернення додому полонених українців. Новизна дослідження полягає у комплексному вивченні діяльності Місії, заходами якої у вересні-жовтні 1919 р. вдалось організувати перевезення невеликих груп полонених до Чехії, звідки вони переправлялися в Україну. Але домовитись про масове переправлення полонених українців додому так і не вдалось, наслідком чого значна їх частина залишалась до травня 1920 р. Попри це діяльність Місії мала позитивні наслідки для значної кількості полонених українців, особливо для організації їх національного життя в таборах
Дод.точки доступу:
Sribnyak, I.
Срібняк Ігор
Sribniak, М.
Срібняк Мілана
Кротофіл Мачей

Є примірники у відділах: всього 2 : ГП ЧЗ (2)
Вільні: ГП ЧЗ (2)

Знайти схожі

Chalyi, A.
Purchasing the land estates in the Ottoman Empire during 15th - 19th centuries = Купівля і продаж землі в Османській імперії XV-XIX століть / A. Chalyi // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 4. - P53-59. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
Близький Схід -- Османська імперія -- земельні відносини -- османське право -- феодалізм
Анотація: У сучасній історіографії усталеною є думка про те, що в Османській імперії не існувало ринку землі в сучасному економічному тлумаченні. Базуючись на створеній у XVIII столітті концепції феодалізму й розвиненої в працях марксистсько-радянського штибу, було створено образ суспільства, що не знало приватної власності на землю, яка належала обмеженій кількості юридично повноправних вельмож. Для "Сходу" й для Османської імперії зокрема, ця теорія, органічно поєднуючись із концепцією "східного деспотизму", створила хибне уявлення про земельні відносини, згідно з яким, неначебто, вся земля належала державі, уособленням якої була постать султана, що роздавав земельні наділи в тимчасове користування. Користувачі земельних угідь не мали права продати, купити, орендувати, заповідати, розділяти земельний наділ тощо. Люди, що працювали на землі, були лише тимчасовими тримачами-орендаторами, які постійно перебували під економічним, а часто й під фізичним гнітом привілейованої частини османського суспільства (здебільшого військової), й ледь не на становищі рабів, прикріплених до тієї чи іншої ділянки. Навіть привілейовані верстви володіли землею на час несення державної служби і моментально втрачали будь-які права на землю після припинення служби. Згідно такої картини, приватної власності на землю не могло бути апріорі. У статті здійснюється спроба довести на основі законодавчих актів, що в Османській імперії існував вільний ринок землі, яка могла бути об'єктом економічних стосунків між усіма підданими Османської держави, що земля була поділена на велику кількість різноманітних типів в залежності від економічних та природніх обставин, земельний наділ міг знаходитися в приватній власності, а типологія землі в Османській імперії була зумовлена максимізацією прибутку держави. Кричуща невідповідність даних, базованих вже на перекладених і доступних джерелах із історії османських земельних відносин ґрунтується на застарілому радянському погляді, складності перекладу османських юридичних та економічних термінів та недотриманні принципу історизму при зіставленні османських соціоекономічних реалій із сучасними
Дод.точки доступу:
Чалий Андрій

Є примірники у відділах: всього 2 : ГП ЧЗ (2)
Вільні: ГП ЧЗ (2)

Знайти схожі

10.

Levyk, B.
The Armenians of Lviv in the Scientific Studies, Written and Sacral Records = Вірмени Львова у наукових дослідженнях писемних та сакральних пам'ятках / B. Levyk, M. Skorniewski // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 4. - P60-67. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
Вірмени Львова -- наукові дослідження -- класифікація джерел -- історичні уявлення -- вірменські рукописи
Анотація: У статті висвітлено результати історіографічного дослідження, присвяченого вірменській діаспорі Львова. Необхідність такого історіографічного упорядкування зумовлена величезною кількістю історичних джерел, у яких згадуються чи описуються львівські вірмени, та їх наукових інтерпретацій. Принципами авторської класифікації є достовірність історичного джерела, а також хронологічний порядок появи наукових досліджень, які можна співвіднести з історією цілого міста та періодами боротьби вірменської громади за свої права, привілеї чи історичні артефакти. Серед офіційних документів, які вказують на автентичність вірменської громади Львова, податкові реєстри, описи королівських маєтків, вірменські судові акти, а також досить суперечливий документ "Грамота 1062 р. князя Федора Дмитровича", якою вірмени були запрошені до Львова на поселення і достовірність якої до сьогодні дискутується. Окремий розділ роботи - розгляд найбільш значних історіографічних досліджень та доробку окремих дослідників історії львівських вірмен. У результаті дослідження уведено до наукового обігу нові архівні матеріали, зокрема звернуто увагу на збережені вірменські рукописи давньовірменською мовою, які зберігаються в науковій бібліотеці Львівського університету імені Івана Франка і потребують оцифрування та реставрації; коротко охарактеризовано науковий доробок професора Я. Р. Дашкевича, як одного з найбільш знаних дослідників проблематики "вірмени в Україні" та інших вітчизняних і зарубіжних істориків. Зроблено висновок про необхідність доповнити історію України вірменською проблематикою
Дод.точки доступу:
Skorniewski, M.
Скорнєвський Маріуш
Левик Богдан

Є примірники у відділах: всього 2 : ГП ЧЗ (2)
Вільні: ГП ЧЗ (2)

Знайти схожі

11.

Lomachinska, I.
Transformation of Ukrainian Name-giving Process: Historical Analysis = Трансформація українського іменослова: історичний зріз / I. Lomachinska, S. Khrypko, G. Iatsenko // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 4. - P68-74. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
ім'я -- особисте ім'я -- філософія імені -- християнська традиція імені -- духовність -- духовна традиція -- антропоніміка -- етнокультура
Анотація: Стаття присвячена ціннісному зрізу проблеми актуалізації християнської домінанти в духовно-семантичному просторі культури ім'янаречення в українській антропонімістичній традиції, а також історико-філософському аналізу особливостей присутності духовної складової в процесі створення та функціонування особистих імен в українській духовній культурі дохристиянської доби. Апріорність актуальності проблеми підтверджує той факт, що ім'я є одним із найважливіших символів в усвідомленні людиною своєї самості. Антропоніми (власні імена людей) споконвіків були і є чи не найуживанішим лексичним феноменом в усі епохи і в усіх народів, що підтверджує постійну екзистенційну нагальність даної теми як в індивідуальному, так і в суспільному зрізі осмислення. Сферою наукового осмислення є генеза і вияви українського ономастикону. Осмислюється популярність давніх імен і обсяг розуміння інформованості в питанні істинності духовних коренів того чи іншого давнього імені. Генеральною ідеєю роботи є твердження, що, зберігаючи духовні витоки язичницької традиції, український національний ономастикон сформувався значною мірою і на православних ціннісних засадах, що зумовлено історичними особливостями розвитку національного релігійно-культурного простору. Акцентується значимість імені як філософського, культурного та духовно-історичного феномена. Мета роботи - системно репрезентувати трансцендентну специфіку власних імен та шляхом структурного аналізу з залученням герменевтичної методології висвітлити специфіку появи та духовну складову в зрізі елітно-сакральних, елітно-світських та народних імен в давній етнічній традиції українців. Проаналізувати вектори значимості тих чи інших духовних коренів в культурі ім'янаречення. Висновкові результати даної публікації втілюють наступні узагальнення і перспективні константи: - На онтологічному рівні ім'я є найбільш суттєвим самопроявом Я. - У соціальному плані ім'я є можливістю збереження соціальної пам'яті. - Двополюсний контекст українського ономастикону репрезентує язичницька традиція іменування, основана на одухотвореній єдності людини з навколишнім природнім світом, що робить ім'я своєрідним духовним оберігом. - Християнська традиція освяченого імені формує ім'я не лише як духовний захист сакралізованого покровителя, але й як стимул до подальших духовних змін.
Дод.точки доступу:
Khrypko, S.
Iatsenko, G.
Ломачинська Ірина

Є примірники у відділах: всього 2 : ГП ЧЗ (2)
Вільні: ГП ЧЗ (2)

Знайти схожі

12.

Semerhei, N.
The category "Ukrainian national-cultural revival" of the second half of the 19th - the first third of the 20th century: interpretations and receptions of historiography and Ukrainian studies = Категорія "українське національно-культурне відродження" другої половини хіх - першої третини хх століття: інтерпретації та рецепції історіографії та українознавства / N. Semerhei // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 4. - P75-81. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
українське національно-культурне відродження -- український національний рух -- відродження -- українська історіографія -- категорія історіографії -- державотворення -- націєтворення -- науково-історіографічна інтерпретація
Анотація: Сучасні потреби новітнього етапу відродження української державності, піднесення на новий рівень розвитку української національної ідентичності виявляють очевидну потребу осмислення попередніх етапів національного відродження, що забезпечить діалектичну єдність українського історичного процесу, сприятиме розумінню специфіки сучасних націє- та державотворчих процесів. У статті розглянуто науковий полілог української історіографії та українознавчих студій щодо осмислення категорії "українське національно-культурне відродження" у хронологічних межах другої половини ХІХ - першої третини ХХ століття. Авторка, на основі проблемного підходу, цивілізаційної і соціокультурної методології висвітлює арґументацію істориків щодо аналізу просторово-часових меж, складників, закономірностей і суперечностей розвитку національно-культурного відродження. Звернено увагу на дискусію вчених-істориків щодо хронології українського національнокультурного руху, прокоментовано аргументацію дослідників за розширення його верхньої межі до першої третини ХХ століття, що включає до цієї парадигми не лише Україну в імперську добу, але й культурний розвій у період національно-демократичної революції, а також добу українізації. Підкреслено, що діалектична природа та історіософія досліджуваної категорії виявляється у єдності мінорних і мажорних аспектів українського відродження, суперечностях щодо міри внеску у його розвиток інтелігенції та більшості населення українських земель, питанні про співіснування двох патріотизмів "малоросійського" та "великоросійського" тощо. Уточнено теоретичну та конкретно-історичну сутність поняття "українське національно-культурне відродження". Зазначено, що серед основних сфер його розвитку історики називають: націєтворчі процеси та ментальні трансформації української національної ідентичності, духовно-релігійне та церковне життя, державно-церковні та міжконфесійні взаємини, фольклор, розвиток національної освіти, просвітництва та педагогічної думки, становлення наукових досліджень, історіографічних та українознавчих студій, широкий літературний процес, розвиток мови, заснування періодичних видань, здобутки театрального, хореографічного та образотворчого мистецтв. Окреслено перспективи уточнення термінологічного апарату модерної історії України, визначено місце досліджуваного поняття у категоріальній сітці української національної історіографії.
Дод.точки доступу:
Семергей Наталія

Є примірники у відділах: всього 2 : ГП ЧЗ (2)
Вільні: ГП ЧЗ (2)

Знайти схожі

13.

Synychkiv, Y.
Resource of Paleolithic artefacts of Lower Dnieper = Дослідження пам'яток палеоліту Нижнього Придніпров'я / Y. Synychkiv // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 4. - P82-87. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
Нижнє Придніпров'я -- археологічні дослідження -- палеолітичні пам'ятки
Анотація: У статті розкрито історію досліджень пам'яток доби палеоліту на території Нижнього Придніпров'я. Доцільність написання статті зумовлена тим, що з сучасним розвитком вітчизняної історичної науки зростає необхідність історіографічного узагальнення праць, оскільки подібні дослідження дозволяють чіткіше побачити всю повноту проблем археологічної науки, виділити з них найбільш важливі й перспективні. Відповідно до цього метою статті постає узагальнюючий опис історії дослідження палеолітичних пам'яток Нижнього Придніпров'я. А її завданням - формування цілісної картини історії досліджень палеолітичних пам'яток. Аналіз репрезентативної історіографічної бази з даного питання дав змогу з'ясувати, що одні із перших масштабних досліджень в цьому регіоні проведено у 1950-х роках Горностаївською археологічною експедицією у зв'язку із будівництвом Каховського водосховища. Пізніше дослідження провадить Херсонська експедиція Інституту археології АН України, в роки незалежності в основному проводились повторні обстеження знайдених пам'яток та дослідження окремих науковців-ентузіастів, серед яких виділяється робота М. П. Оленковського. До того ж з'ясовується, що в регіоні нараховується близько тридцяти з половиною десятка пам'яток доби палеоліту. Чимала кількість пам'яток на сьогодні не збереглась. Найстаршими знахідками є дві стоянки доби Середнього Палеоліту: перша - поміж селами Балки та Благовіщенка; друга - Скала Орел, поблизу села Маячка. Автор акцентує увагу на проблемах, які постають перед українськими дослідниками при вивченні та описі пам'яток палеоліту Нижнього Подніпров'я. Зокрема таких: 1) більшість пам'яток на даний час зруйновані водами Каховського водосховища, чи меліоративними роботами; 2) існує проблема з датуванням знахідок, значну масу з них відносять до доби фінального палеоліту, без чіткого датування; 3) негативний вплив на розвиток досліджень має недостатнє фінансування наукових установ та дослідницьких експедицій.
Дод.точки доступу:
Синичків Юрій

Є примірники у відділах: всього 2 : ГП ЧЗ (2)
Вільні: ГП ЧЗ (2)

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)